Коли вісцероптоз має клінічне значення?

Ця робота базується на дослідженні стаціонарних та амбулаторних хворих, направлених у рентгенологічне відділення для діагностики патології шлунково-кишкового тракту. У 20% обстежених пацієнтів виявляється клінічний вісцероптоз. Відповідальність за діагностику несе лікар-рентгенолог.

Вісцероптоз, безсумнівно, виник з тих пір, як людина прийняла вертикальне положення. У 1833 році Гленард опублікував свою дисертацію на цю тему, з тих пір вісцероптоз називають «хворобою Гленара». Це було визначено як пролапс або падіння або опускання внутрішніх органів. Якщо воно вражає шлунок, це називається «гастроптозом»; кишечник, «ентероптоз»; товста кишка, «колоптоз»; печінки — «гепатоптоз» і нирок — «нефроптоз». А якщо вас цікавить лікування вісцеропозу у Львові, то просто перейдіть на сайт https://narsimed.com.ua.

Тема вісцероптозу вивчається протягом багатьох років, але точні спостереження були зроблені лише після відкриття рентгенівського випромінювання та використання непрозорої муки. В даний час існує велика розбіжність у думках щодо ступеня пролапсу, який слід вважати патологічним. У цій роботі будуть розглянуті лише два найпоширеніші прояви вісцероптозу, а саме гастроптоз і колоптоз.

Слід підкреслити, що між анатомічним і клінічним вісцероптозом існує помітна різниця. У першому випадку низьке розташування шлунка чи товстої кишки не перешкоджає фізіологічній функції; тоді як в останньому опущене або опущене положення органу призводить до спотворення фізіологічної функції, що викликає симптоми. Тому вісцероптоз не слід розглядати з анатомічної точки зору. Коли клінічні симптоми виникають внаслідок фізіологічної несправності у особи з вісцероптозом, у якого виключено органічне захворювання, тоді, і тільки тоді, вісцероптоз має клінічне значення.

Клінічний гастроптоз

Гастроптоз, який часто називають опущенням або опущенням шлунка, є результатом розслаблення або розтягування мезентеріальних або очеревинних прикріплень. Клінічний гастроптоз часто розвивається після виснаження та розслаблення м’язів живота, а також всмоктування жиру з малого сальника та шлунково-печінкової та шлунково-ободової зв’язок. Гастроптоз майже завжди набутий; деякі люди успадковують конституційну схильність до цього. Захворювання частіше зустрічається у жінок, співвідношення в нашій серії становить 4 до 1. Захворювання зустрічається в осіб віком від 20 до 70 років; 80 відсотків випадків припадає на вік від 20 до 50 років.

При клінічному гастроптозі шлунок зазвичай подовжений, велика кривизна значно нижче міжклубової лінії, часто спираючись на тазове дно. Часто спостерігається асоційована атонія. Кардіальний відділ шлунка ніколи не зміщується вниз, тоді як пілоричний відділ часто займає рівень нижче норми.