Оновні різновиди отруєнь

За характером перебігу і швидкістю розвитку отруєння буває:

• хронічне;
• гостре;
• підгостре.

Хронічне - це отруєння, яке розвивається поволі в результаті багаторазового частого потрапляння в організм людини невеликої кількості токсинів.

Гостре - це отруєння, яке виникає через години чи хвилини безпосередньо після надходження в організм людини отрути.

Підгостре - це отруєння, коли токсичний процес розвивається в організмі людини не так гостро, як при попередній формі.

Більше інформації про отруєння можна знайте на порталі .

Зона токсичної дії

Для характеристики небезпеки розвитку гострого отруєння і його результату важливе значення має широта зони токсичної дії. Це поняття виникло за аналогією з широтою терапевтичної дії ліків.

Під зоною токсичної, або гострої, дії розуміють відношення смертельних доз (концентрацій) речовин до порогових, тобто до таких, які викликають мінімальні статистично достовірні несприятливі зміни в організмі.

Токсини та вагітність

В останні роки встановлена можливість впливу токсичних речовин на перебіг вагітності, пологів і розвиток потомства. Вплив хімічних речовин на потомство може здійснюватися різними шляхами. Відомо, що деякі протипухлинні препарати: антиметаболіти, алкілуючі агенти, органічні перекиси та деякі інсектициди мають гонадотоксичні властивості.

На сьогоднішній день, детально вивчається мутагенна дія хімічних сполук. Вираженим мутагенним впливом володіють алкілуючі агенти (іприт, етиленімін, епоксиди та ін.), нітрозосполуки (нітрозаміни), гідроксиламін, органічні перекиси, формальдегід, структурні аналоги нуклеїнових кислот (уретан, деякі похідні карбамінової кислоти, сімм-тріазіну та ін.). Ці речовини іноді викликають зміни в хромосомах статевих клітин, що може мати генетичні наслідки.

Багато з'єднання не здатні проникати через плацентарний бар'єр єр і надавати токсичну дію на плід. Особливо небезпечні ті з них, які кажуть ембріотоксичну дію у дозах, що не викликають інтоксикації у матері. Відомо ембріотоксичний вплив багатьох промислових і сільськогосподарських отрут, а також ліків - бензол, нікотин, формальдегід, марганець, свинець, ртуть, органічні сполуки ртуті, фосфор (фталофос та ін.), дитіокарбамати, ембіхін, тіофосфамід, 6-меркаптопурин, 5-фтор-ураціл, кортизон, аміназин, тетрациклін, стрептоміцин й інші речовини. Деякі з цих сполук володіють в експериментальних умовах тератогенними властивостями.

Зазначений ефект речовин повинен прийматися до уваги при наданні першої допомоги і лікуванні отруєнь, наслідки яких для потомства можуть виявитися іноді більш важкими, ніж для людини, яка безпосередньо піддається дії токсичного агента.

Деякі речовини, не викликаючи в організмі виражене ушкодження, проте можуть бути причиною зміни імунної реактивності, алергічного стану або впливати на виникнення і перебіг вже наявних патологічних процесів. Це слід враховувати при терапевтичних втручаннях, так як іноді доводитися не тільки усувати безпосередні результати впливу отрут, а й боротися з алергічними проявами, що виникають в результаті дії речовин та лікувати захворювання, викликані тим чи іншим хімічним агентом.

Розрізняють такі отруєння, як:

• професійні;
• побутові;
• лікарські;
• навмисні;
• випадкові.

Перекладено сервісом "Яндекс.Перекладач": translate.yandex.ru.