BiPAP-терапія: Що це таке?

При неінвазивній вентиляції дворівневим позитивним тиском (БІПАП, BiPAP терапія) використовується спеціальний компресор, який через трубку і носову маску забезпечує допоміжну вентиляцію легенів. На відміну від інвазивної вентиляції, що вимагає трахеостомії або інтубаційної трубки, при БІПАП-терапії дихання здійснюється через природні дихальні шляхи. До речі, купити або орендувати апарат для BiPAP-терапії можна на сайті https://polintermed.ru/.

BiPAP-апарат являє собою компресор, який нагнітає в дихальні шляхи атмосферне повітря під тиском, рівень якого залежить від фази вдиху і видиху. У дихальному контурі апарату встановлений датчик, що реєструє дихальні зусилля пацієнта в реальному часі. Як тільки пацієнт починає вдих, апарат збільшує лікувальний тиск і допомагає пацієнтові вдихнути. На початку видиху апарат швидко знижує тиск і не заважає людині видихнути. Різниця між тиском вдиху і тиском видиху може становити 10-15 см водного стовпа. Таким чином, забезпечується допоміжна вентиляція легенів, при якій збільшується дихальний обсяг, поліпшується газообмін у легенях і знижується робота дихальної мускулатури.

Застосування даного лікування у хворих з хронічною дихальною недостатністю покращує якість життя і збільшує його тривалість. Лікувальні апарати компактні (2-3 кг) і досить прості в обслуговуванні. При підібраному лікувальному режимі пацієнт може самостійно проводити лікування в домашніх умовах.

Показання для БІПАП-терапії:

• Рестриктивні легеневі захворювання (пошкодження спинного мозку, нейропатії, міопатії і міодистрофії, бічний аміотрофічний склероз, деформації грудної клітки і кіфосколіоз);
• ХОЗЛ (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів, бронхоектатична хвороба, муковісцидоз);
• Альвеолярна гіповентиляція (гіповентиляція при ожирінні, дихання Чейна-Стокса, ідіопатичний синдром центрального апное сну, поєднання синдрому обструктивного апное сну з ХОЗЛ і легеневою гіпертензією або застійною серцевою недостатністю).

Протипоказання для БІПАП-терапії:

• Важка дихальна недостатність без самостійного дихання;
• Небезпечна для життя рефрактерна гіпоксемія (альвеолярно-артеріальна різниця в парціальному тиску кисню [PaO2]<60 мм рт.ст. при FIO2 = 1);
• Різко прискорене дихання (більше 30 в хвилину);
• Ризик аспірації шлункового вмісту, наприклад, блювота в попередні 48 годин;
• Надлишкова продукція мокротиння;
• Небезпечне для життя порушення ритму серця;
• Коматозний стан пацієнта;
• Неможливість установки носової або носо-ротової маски через ушкодження обличчя;
• Відмова або нездатність пацієнта розуміти команди медперсоналу;
• Гострий синусит або отит;
• Проведення лікування;
• Якщо у пацієнта з хронічною дихальною недостатністю виявлені показання до проведення неінвазивної допоміжної вентиляції легенів, то виконується процедура ініціації БІПАП-терапії. Зазвичай лікування починається в стаціонарі у відповідності з протоколом;
• Лікування починається під наглядом кваліфікованого медичного персоналу;
• Повинні бути забезпечені спостереження за клінічним станом пацієнта та постійна оксиметрія.