Історія одного лікаря
У світі багато цікавих, корисних і потрібних професій. Але лікар - більше ніж спеціальність, це спосіб життя (до речі, якщо вас цікавить професія лікар (профессия врач), але ви не визначились зі спеціалізацією, то визначитись вам допоможе портал http://poprofessii.in.ua/). Для того, хто знайшов своє покликання, праця повинна ставати радістю і в той же час відповідальністю, адже ціна лікарської помилки - це життя. Сьогодні ви дізнаєтеся про Іваницьку Оксану, онколога вищої категорії і візьмете для себе дещо корисне.
Мене часто запитують: чому ви стали лікарем? Мені здається, часто в житті відіграє роль випадок. Поступаючи в інститут, раніше я думала, що повинна стати акушером-гінекологом. Але подивилася на медицину зсередини - і моє бажання бути лікарем пропало... до тих пір, поки якось на 6-му курсі я не залишилася на чергуванні в Інституті. Саме після цього зрозуміла, що повинна допомагати людям і що поява нового життя на світ - це диво.
Так як в нашу ординатуру по гінекології поступити було практично неможливо, я вирішила піти в ординатуру в Інститут онкології. Але на відділення гінекології надійшли шість лікарів-ординаторів, і досвідчені лікарі порадили мені вступити на мамологічне, а потім перейти на гінекологію. Аргументували так: чому ти можеш навчитися, коли вас на відділенні натовп, ти навіть до операційного столу не підійдеш. Не знаю, чи були вони праві, але, пропрацювавши рік в маммологічному відділенні, я зрозуміла, що не хочу йти в гінекологію. Саме тоді відчула себе лікарем, який потрібен пацієнтам.
Звичайно, без хороших і терплячих вчителів не зможуть вирости хороші фахівці. Мені пощастило, у мене були одні з кращих вчителів. Нас завжди вчили, що пацієнта потрібно лікувати не тільки фізично (оперувати). Необхідно лікувати і душу людини, саме тому ми всі в якійсь мірі психологи. Нам прищепили думку, що ми повинні любити і розуміти пацієнта, інакше лікування марне. Потрібно, щоб обидві сторони розуміли: ми разом йдемо до спільної мети.
Багато жінок приходять щороку до нас на обстеження, ми часом довго розмовляємо - і вже не тільки на медичні теми, обговорюємо сімейне життя. Я відчуваю свій внесок в збереження життя цих жінок. Пацієнта треба любити і намагатися зрозуміти, інакше ми не зможемо перемогти хворобу.
Саме тому сьогодні я беру участь в громадській роботі - проведення шкіл для пацієнтів з діагнозом рак. Ми пропагуємо раннє виявлення онкологічної патології. Важливо, що багато ідей були підказані пацієнтами, і я їм дуже вдячна. Думаю, колеги погодяться зі мною, що робота лікаря - це не тільки призначення медичних препаратів та схеми лікування. Найчастіше пацієнтам та їхнім родичам потрібен лікар як людина, якій можна довірити свої надії та відчай.
