Колір як показник якості лляної сировини
Колір є важливим технологічним показнием якості лляної сировини: соломи, трести і волокна. Згідно показника кольору можна характеризувати зборі, спосіб обробки, наявність уражень і спосіб приготування сировини.
Існують різні методи визначення кольору лляної сировини, до яких можна віднести органолептичний (сенсорний) та інструментальний. Сьогодні колір визначається, іспользуя органолептичний метод, порівнюючи отримані зразки з еталонними зразками, або застосовуючи спектрофотометрический і фотоелектричний методи які можна віднести як до експрес, так і до інструментальних методів. Органолептичний або сенсорний метод в результаті дає номер групи кольору до якого відноситься дослідний зразок, а спектрофотометріческого і фотоелектричний методи визначають координати кольору в форматі колориметрических системи XYZ, яка була прийнята Міжнародною комісією з освітлення (МКО) в 1931 р
Використовуючи органолептичний метод швидко визначати показник кольору, хоча точність такого визначення залежить від кваліфікації експертів, але знаючи номер групикольори можна легко уявити колір дослідного зразка, а знаючи координати кольору в форматі ХУ7, визначені спектрофотометрическим або фотоелектричним методами, колір уявити важко.
На сьогоднішній існують різні підходи до визначення показника кольору, тому пошук нових удосконалених шляхів застосування електронно - обчислюваьних систем або сучасної радіоелектроніки є актуальним завданням для визначення якості лляної сировини.
Аналіз результатів наукових досліджень і патентних джерел свідчить, що з проблемами визначення показника кольору стикаються фахівці різних галузей виробництва і сфер обслуговування: в стоматології для подбора кольору зубних протезів, в автомобільному виробництві для вибору компонентів фарби при їх змішуванні, в текстильній промисловості показники кольору враховуються оцінки якості сировини, волокна або готової продукції, у харчовій промисловості - при оцінці якості харчової продукції, у хімічній - для визначення фізико - хімічних властивостей вещества, в медицині - наприклад, при проведенні аналізу крові, в криміналістиці, будівництві та інших галузях. Були спроби вчених визначити зв'язок між кольором льняного волокна і його фізико - механічними характеристиками.
Цілі статті. Мета дослідження полягає у визначенні більш ефективного способу представлення результатів, полученних при аналізі показників кольору лляної сировини.
Офтальмологи використовують спеціальні. А саме світлове випромінювання, потрапляючи в око людини, створює відчуття кольору певної яскравості, тону і насиченості. Ці три параметри визначають колір випромінювання. У колірних вимірах для визначення кольору використовується інший набір параметрів: колипра ці трьох опорних випромінювань - червоного, зеленого і синього, що порівнюють цей колір. Виходячи з цього можна побачити, що колір є тривимірною величиною.
У текстильній промисловості вимірювання кольору пофарбованих матеріалів або сировини здійснюється органолептичними, спектрофотометрическим і фотоелектричним методами.
Спектрофотометричний або фотоелектричний методи передбачають використання спектроколоріметра типу « Радуга- 1 » і компаратора кольору ЕКК і КК. Ці прилади розрізняються як по точності вимірювання, так і чутливістю до малих колірних відмінностей.
Прилади « Радуга- 1 » і компаратор кольору ЕКК і ККоднаково оцінюють характер зміни колірних характеристик стандартних зразків льоноволокна, що входять до різних груп за кольором, але з різною відтворюваність.
З двох вище зазначених приладів, компаратор КК забезпечує кращу відтворюрюваність результатів при менших витратах часу, ніж компаратор ЕКК . Це пояснюється конструктивнимі особливостями компаратора КК, який, на відміну від компаратора ЕКК, має великі за розміром вимірювальні діафрагми і вбудовану мікро - ЕОМ, яка усредняет ряд послідовних вимірювань.
Принцип дії компаратора кольору КК полягає у вимірюванні світлових потоків від двох порівнюваних зразків, що надходять по черзі на один фотоприймач. Енергія світлових потоків за допомогою фотоприймача перетворюється в електричні сигнали, які після попереднього посилення і перетворення - в дискретний вигляд, обробляються мікро - ЕОМ. В результаті вимірювання на цифрове табло подаються значення координат кольору.
Відомо, що природне забарвлення волокна льону та другїх луб'яних волокон дуже різне. Волокна льону можуть мати сріблясто - сірий, тютюновий, зелений і жовтий колір. Колір безпосередньо не відноситься до прядильних властивостей волокна, але при оцінці йому віддають перевагу. За органолептичної оцінки перевагу віддають світло- сірим і сірим волокнам, нижче оцінюють волокно темне, зелене і жовте.
Об'єкясняется це встановленим зв'язком між кольором волокна і змістом інкрустуючих речовин, характеризується ступенем його одеревіння: чим світліше волокно, тим нижче вміст лігніну та інших інкрустуючих речовин, тобто волокно буде гнучке і міцне.
При біленні лляної пряжі і тканин волокна різних кольорів поводяться по - різномуму: світлі волокна вибілюються швидше, а для темних необхідна велика тривалість і велика концентрація розчинів, надалі негативно впливає на міцність пряжі.
Особливо шкідлива строкатість волокна за кольором: при відбілюванні волокна різного кольору та відтінку вибілюються неоднаково і пряжа в цьому випадку виходить строкатою.
